Св. Іван Боско

«У дев’ять років мені приснився сон, який залишив у моєму серці глибоке враження на ціле життя».

Уві сні мені здавалося, щo знаходжуся біля хати, на досить широкому подвір’ї, на якому зібралось багато хлопців. Одні сміялися, інші забавлялися, а деякі лаялися. Почувши ту лайку, я відразу ж побіг до них, намагаючись їх втихомирити за допомогою кулаків та слів.

В цей момент з’явився один поважний, шляхетно одягнений Чоловік. Біла мантія вкривала все його тіло, а його обличчя було таке світле, що я не міг його розгледіти. Він покликав мене і наказав стати провідником тих хлопців, додавши таке:
― Не стусанами, а любов’ю та лагідністю маєш здобути прихильність цих твоїх приятелів. Отож зараз же починай навчати їх, розповідаючи про гидоту гріха та цінність чеснот.
Розгублений і наляканий, я додав, що я — бідний та невіглас, і нездатний говорити про релігію з такими хлопцями. У цій хвилині хлопці перестали битися, галасувати, лаятися і зібралися навколо того Чоловіка, що промовляв до мене.
― Хто ви? ― запитав я, майже не розуміючи того, що казав. ― Чому просите мене про неможливе?
― Саме тому, що речі, які видаються тобі неможливими, ти повинен зробити можливими через твій послух та навчання.
― Де і як я можу здобути знання?
― Я дам тобі Учительку, під опікою якої ти станеш мудрим, і без якої кожна мудрість стає безглуздям.
― А хто ж ви такі, що так розмовляєте зі мною?
― Я Син Тої, до якої твоя мати навчила тебе молитися три рази на день.
― Моя мати каже мені не спілкуватися без її дозволу з тими, кого я не знаю; тому назвіть своє ім’я.
―  Моє ім’я запитай у моєї Матері.

І тієї хвилини я побачив біля нього Жінку, величного вигляду, мантія якої освітлювала все навколо неї, так ніби кожна частина тої мантії була блискучою зіркою. Помітивши, що я розгублено запитую та відповідаю, вона подала мені знак підійти до неї і зі всією добротою взяла мене за руку.
― Дивись! ― сказала мені. Я поглянув і побачив, що ті хлопці зникли, а на їх місці з’явилося багато козенят, псів, котів, ведмедів та інших тварин.
― Ось твоє поле, на якому будеш працювати. Стань покірним, сильним і витривалим. А те, що зараз станеться з цими тваринами, ти повинен зробити для моїх дітей.

Я поглянув знову і ось, замість диких тварин, з’явилися лагідні ягнятка, що, підстрибуючи, підбігали, і мекали так, ніби вітали того Чоловіка і Пані. Тоді я, все ще уві сні, почав плакати і просив ту Пані, щоб вона пояснила мені все те, бо я не розумів, що воно означало. Тоді Вона поклала свою руку на мою голову і сказала: «У свій час все зрозумієш». Після цих слів якийсь гуркіт збудив мене і все зникло.

Вранці я розповів цей сон спершу моїм братам, які висміяли мене. Розповів також матері й бабусі. Кожен вияснював цей сон по-своєму.
Брат Йосиф сказав:
― Ти будеш пастухом кіз та овець або інших тварин.
Моя мати:
― Хтозна, можливо, станеш священиком.
Антон рішучим тоном:
― Мабуть будеш ватажком розбійників.
Бабуся ж, що знала релігію, хоча не вміла ні читати, ні писати, остаточно сказала:
― Не потрібно звертати уваги на сни.
Я думав так, як моя бабуся, але я ніколи не міг викинути цього з голови».