Марія Доменіка Мадзарелло
(Maria Domenica Mazzarello )
(1837-1881)

Проголошена блаженною: 20.11.1938
Проголошена святою: 12.06.1951

Марія Доменіка народилася 9 травня 1837р. в Морнезе (Алессандрія). Виростала в атмосфері Божої любові. Була привчена до невтомної праці та до того виразного почуття досвіду та глибини думок, які виявила вповноті, коли стала настоятелькою. В п’ятнадцять років записалася до Товариства Дочок Непорочної Марії і тим самим розпочала активну апостольську діяльність серед місцевих дівчат. Важка хвороба - тиф, яку перенесла у 23 роки, залишила глибокий слід в її духовному житті. Досвід фізичної ламкості, з одного боку, більше віддав її в руки Божі, а з іншого, дав їй можливість відкрити кравецьку майстерню, щоб навчити дівчаток праці, молитви та досвіду Божої любові. Завдяки тому, що часто приймала Святе Причастя і прислухалася до мудрих порад свого духовного провідника дона Пестаріно, досягла великих успіхів у духовному житті. З нагоди приїзду Дон Боска в Морнезе (08.10.1864) сказала: “Дон Боско – святий, і я це відчуваю”. У 1872 р. Дон Боско вибирає  саме її, щоб разом започаткувати Згромадження Дочок Марії Помічниці. Вона як настоятелька виявила себе здібною форматоркою та вчителькою духовного життя: в ній був присутній дух тої тихої радості, що випромінював справжню радість і заохочував інших людей всеціло присвятити себе християнському вихованню жінки. Після її смерті Згромадження почало розвиватися надзвичайними темпами. Вона залишила своїм дочкам виховну традицію, сповнену євангельських цінностей: пошук Бога, якого можна пізнати через катехизм і палку любов до Нього, відповідальне ставлення до праці, щирість і покора, вимогливе ставлення до життя і радісне дарування самого себе. Вона померла 14 травня 1881р. в Ніцці Монферрато, Італія. Її тіло знаходиться в Базиліці Марії Помічниці в Турині. Свято св. Марії Мадзарелло святкується 13 травня.

Марія Доменіка Мадзарелло. "Нова типологія святості" – салезіянська замітка, яка – як вже відзначив дон Альберто Камілья у 1938р., складаючи біографію тоді ще блаженної, - "немає нічого надзвичайного, нічого визначного, навіть і в релігійній практиці, окрім того, що всі вчинки є добрими та добре зробленими, а щоденне  життя освячується прикладами тих, хто походить з цього життя і живе цим життям". Отже, жодне приховування не є можливим для Марії Доменіки Мадзарелло, яка звершуючи салезіянську дорогу до святості, зобов’язується до рішучої діяльності, активна у світі та для світу.
Залишаючись до кінця творінням свого Творця, боїться духовності Марії Доменіки Мадзарелло (власної духовності), не витримує складання важких приписів, інструкцій і точних вказівок. Дотримання салезіянського Статуту, часто згаданого в зведеній збірці листів, є насправді єдиним посиланням на ще не протоптану стежку, дорогу до досконалості, з якої виринає все, що потрібне для того, щоб досягнути самому і допомогти іншим досягнути святості. Провідники на цій дорозі: віра, молитва, добрі діла є стовпами особистого збудування, які є постійним прикладом для майбутнього. Для Матері Мадзарелло немає альтернативи: або бути святим або просто не бути святим; щоб досягнути власної святості, шлях є довгим, допомога Господа є необхідною, але віра не має бути відділеною від постійної діяльності і власних зусиль на дорозі до досконалості, яка мусить мати за точку відліку уподібнення до покори, милосердя та терпеливості Ісуса”.
Уривок із праці “Духовна пропозиція Марії Доменіки Мадзарелло”, Орнелла Конфессоре.