Домінік Савіо
(Domenico Savio)
(1842-1857)

Проголошено блаженним: 5.03.1950
Проголошено святим: 12.06.1954

Домінік народився 2 квітня 1842 року в селі св. Джованні Ріва біля м. К’єрі, що на півночі Італії. У семирічному віці приступив до Першого Святого Причастя. Саме тоді накреслив план свого життя: «Буду сповідатися і причащатися частіше. Буду освячувати всі святкові дні. Моїми друзями будуть Ісус та Марія. Краще вмру, ніж згрішу». Отець Іван Боско прийняв Домініка до ораторії на Вальдокко, коли той мав 12 років, в нього хлопчина попросив, щоб допоміг йому стати святим. Добрий, завжди безтурботний і радісний, прикладав великі зусилля, щоб бути вірним своїм учнівським обов’язкам і допомагати завжди своїм товаришам: навчав їх Катехизму, услуговував хворим, примиряв тих, що сперечалися. Одного разу сказав одному з друзів: «Пам’ятай, наша святість полягає у тому, щоб бути завжди радісними. Стараймося тільки оминати гріх, який є великим ворогом, що краде у нас Божу ласку і мир серця. Виконуймо ретельно наші обов’язки». Вірний своєму плану, підтриманий Святим Причастям, до якого дуже часто приступав, та побожною любов’ю до Пресвятої Богородиці, жертовний, сповнений дарів та харизм Божих.
8 грудня 1854 року Папою Пієм ІХ була проголошена догма про Непорочне Зачаття Пресвятої Богородиці, саме тоді Домінік посвятився Непорочній Діві і почав швидко просуватися вперед у святості. В 1856 році заснував з друзями «Товариство Непорочної Діви Марії», члени якого зобов’язувалися любити Ісуса, Марію та помагати друзям ставати кращими. Мама Маргарита – мати о. Боско – сказала одного дня до свого сина: «У твоїй ораторії є багато хлопців, але ніхто не перевершить доброту серця і душі Домініка Савіо. Його бачу завжди на молитві, залишається в церкві після всіх, відвідує Євхаристійного Ісуса тоді, коли інші біжать на перерву. Стоїть в церкві як ангел у Раю».
Помер в Мондоніо 9 березня 1857 року. Його тлінні рештки вшановуються Базиліці Марії Помічниці християн в Турині, а його свято святкується 6 травня.
Пій ІХ його охарактеризував як «малим, але великим гігантом духа». Є покровителем хлопців-хористів.