Лист Блаженнішого Патріарха Йосифа (Сліпого) у сороковий день смерті о.Степана
Високопреподобнi Отці Професори,
Дорогі Семінаристи!
Молячись в сороковий день від смерті за Вашого любого отця ректора Степана Чмiля i нашого дорогого спiвробiтника й архімандрита, всi ми переживаємо болюче велику i невiджалувану втрату, одного з найкращих українських робiтникiв у Христовому винограднику. Всюди, де вiн жив i працював здобув собi велику любов i пошану серед вiрних, зокрема серед нашого поселення в Аргентинi, де вiн залишив такi гарнi слiди своєї ревної душпастирської працi i на становищi довголiтного ректора i духовника Української Папської Малої Семінарії в Римi.
Зі споминів о. Миколи МАТВІЇВСЬКОГО ,
студента Малої семінарії в Римі, пароха м. Глостер і Голови Української видавничої спілки Великобританії
Я в 1978 році був паламарем в Малій Семінарії в Римі під проводом оо. Салезіян. У неділю, 22 січня, я підготував все до Святочної Літургії. Отець Степан, Ректор Семінарії, прийшов до ризниці двадцять хвилин перед Літургією. Коли я зауважив, що він був блідий, я запропонував йому не служити тоді співану Літургію, почекати, коли стане краще.
Із рукописних споминів о. митр. Івана МУЗИЧКИ,
довголітнього близького співробітника Патріарха Йосифа Сліпого та Ректора Колегії Святої Софії в Римі
Хіротонія: 2 квітня 1977
Головний святитель – Патріарх Йосиф Сліпий
Дивлячись на постать Блаженнішого, якого старість стала видимою (переступив поріг старости, маючи вже 83 роки!), наш Божий люд почав з тривогою голосно говорити про його наслідника, і про те, чи він хоче подбати про такого… Миряни в своїх мирянських організаціях і Товариствах у світі, які захопились ідеєю патріархату і працею для майбутньої вільної України, почали запитувати співробітників Блаженнішого у справі його наслідника, а поважніші наші громадяни ― самого Блаженнішого… Тривога ― справжня!
Зі споминів о. Луіджі Глинки, ЧБМ,
Генерального Вікарія Української Єпархії «Покрова» у Буенос-Айресі, Аргентина
1) Я уперше зустрів о. Степана Чміля у Малій семінарії св. Йосафата в Римі (Італія), де він у 1965 р. погодився прийняти мене на кілька тижнів, щоб навчати мене української мови та релігійних і літургійних традицій української Церкви. От де я ознайомився з о. Степаном, і ми відразу порозумілись та знайшли спільну мову, тим паче що він душпастирював кілька років в Аргентині на східних околицях Буенос-Айреса (Рамос Мехія, Гедо і т. д.).
Зі споминів о. Василя КОРОЛЯ, СДБ,
співбрата о.Чміля
Я народився в Місіонес, Апостоле, в колонії Лас Тунас, між ріками Парана та Ігуана (Аргентина). Отримавши Атестат зрілості в салезіянському закладі для кандидатів в салезіяни в Кордобі, я подався на новіціят у Буенос Айресі. Перш ніж перебратись до новіціяту, ми перебули три дні в салезіянському інституті у Рамос Мехія. Саме тут я уперше зустрів о. Степана Чміля.
Зі споминів о. Євгена НЕБЕСНЯКА, СДБ,
студента Малої семінарії та співбрата о.Чміля
Є такі люди у світі, які своїм взірцевим життям, ділами та словами, вміють притягувати до себе інших! Що більше! Вони здатні не лише завернути на путь праведних тих, які заблукали, але й прямо вказати її тим, яким вона була невідома. Таких людьми ми називаємо «святими», «праведниками», чи «преподобними».
Із рукописних споминів о. Івана ОРТИНСЬКОГО ,
салезіянина, довголітнього співбрата о.Степана Чміля в Салезіянській спільноті Малої семінарії в Римі
Він був уродженим та призначеним провідником для цього шляхетного діла. Щоб сповнити важливу функцію, щоб стати українським «отцем Боско». Благородне та гуманне діло отого великого святого вихователя, св. Івана Боско, якого назвали «найбільшим дивом свого часу» та «найвидатнішою постаттю в історії Церкви минулого століття», розвинулось в усіх країнах світу, залишивши особливо цінні заслуги у вихованні молоді.
Із рукописних споминів о. Івана ОРТИНСЬКОГО ,салезіянина, довголітнього співбрата о.Степана Чміля в Салезіянській спільноті Малої семінарії в Римі






