Cлово Архиєпископа Львівського
у Гімназії Блаженного Климентія Шептицького

З нагоди свята св. Івана Боско та Ювілею 150-ліття Згромадження Вл. Ігор (Возьняк) відвідав Салезіянську гімназію Бл. Климентія Шептицького.

Мр 14,3-9;

Мені дуже приємно вітати усіх вас зібраних під час спільної молитви та ділитися з вами словом Божим, що є запорукою вічного й щасливого життя. Інша нагода нашої радості - це святкування 150-ої річниці заснування великої та знаної, зокрема у католицькому світі, спільноти Салезіян. Від усього серця поздоровляю спільноту братів та сестер святого Івана Боско з прекрасним ювілеєм й бажаю щедрих духовних плодів, розвитку, гідного покликання, благословенного служіння та доброго здоров'я усім салезіянцям та їхнім прихильникам! Дякую вам, чоловічій та жіночій спільноті Салезіян, за ваше праведне служіння у нашій Архієпархії! Хай Господь благословить, зокрема в Україні, вашу необхідну місію духовним багатством й матеріальними статками! Бажаю багатих успіхів у вихованні та навчанні ваших гімназистів!

А тепер, попробуймо разом перенестися на іншу духовну площину та роздумувати про глибокий зміст із уривку Євангелія. Святий апостол Марко описав подію, що сталася у Витанії, в домі одного Симона прокаженого, котрий, очевидно, вилікувався від цієї хвороби. Можливо сам Ісус зцілив його і в його честь, цей чоловік влаштував прийняття. Звичайно, що ця подія відбулася перед Пасхою то з Ісусом Христом були його апостоли. Коли вони споживали гостину, здогадуємося, що підійшла непрошена жінка з дорогоцінними пахощами у алебастровій посудині. Вона нічого не говорила, в якийсь спосіб знала Ісуса, розбила посуд й вилила на його голову усе миро дорогоцінного нарду. Тут не описано нічого, чому вона так вчинила? -З якоїсь вдячності до Господа за себе чи інших за людей, а може, вона таким чином випрошувала для себе певних духовних дарів, зміни життя, прощення гріхів? Чи це була ця жінка, про котру розповідає євангеліст Лука (див. Лк 7,36-50), чи це інша особа, певно будемо знати у вічності. Але спосіб її поведінки наштовхує нас до глибоких роздумів, до застанови, щоб приходити й нам до Ісуса, не чекаючи особливих нагод чи запрошення, лише користаючи з часу нашого життя, дарованого нам Богом. Потрібно завжди й всюди спілкуватися з Богом, чинити добрі діла в його імені, перепрошувати його за гріхи та дякувати Всевишньому за отримані дари. Вона, жінка, появилася непрошена у чужій оселі, мабуть, станула серед самих чоловіків і відважно розбивши посуд, лила миро на голову Ісуса. Такий вчинок - дуже дивний, але Спаситель знав про це наперед, бо він Бог. Знав намір жінки, її серце та бажання. Для інших, мабуть, ця подія була несподіванкою, а може, до різних несподіванок апостоли та учні Ісуса до певної міри вже привикли (пор. Ів 4,5-30). На вчинок жінки, дехто обурився, мотивуючи це тим, що миро годилося продати та виручену суму роздати потребуючим. Однак, Ісус захистив її, не дозволив звинувачувати жінки, вказуючи, що вона вчинила це супроти нього. Спаситель не бажав, щоб люди думали, що посвячуючи йому щось дорогоцінного - це втрата. Люди часто мислять, що для Господа вистарчить віддавати щось непотрібне та зайве. Але це - велика помилка! Пам'ятаємо, що Каїн був такої думки й приносив Богові жертву із плодів ріллі, нещиро, мабуть, з гірших сортів, бо написано, що Авель приніс жертву з дрібного скоту, але найгладкішого ( пор. Бут 4,3-5). Жертви Каїна Господь не прийняв. Тому, посвятити Богові життя - це не втрата, лише здобуток! Віддати останню лепту, посвятити Богові усе, не заслуговує критикувати таких людей, але хвалити їх, подібно, як це вчинив Христос убогій вдові, котра кинула «на боже» увесь свій прожиток. Ісус Христос приймає усі добрі й найменші вчинки людей, котрі вчинені з любові до нього. Тому не потрібно думати, що час проведений на молитві, - втрачений час. Не вважати, що добром рахується тільки це, що приносить прибутки, знання, здоров'я, авторитет та всякі матеріальні, політичні чи фізичні успіхи. Наш Бог очікує, щоб ми віддавали йому багато: «Віддайте, отже, що кесареве - кесареві, а що Боже - Богові» (Лк 20,25). Чи багато нам дано від кесарів? Що ми отримуємо від них? Нічого задаром! А Господь дав нам дорогоцінний скарб - життя, безсмертну душу, разом з цим додає, без наших заслуг, великі духовні дари та вміння здобути вічне щасливе життя. Чинімо усе з радістю, що можемо доброго вчинити, з любові до Господа, а наше ім'я буде записане на небесах (пор. Лк 10,20). Хай вчинок мовчазної жінки, але відважної й такої, що потоптала людські погляди, заохочує нас чинити добро нашим ближнім, бо написано: «Благословен, хто приходить в ім'я Господнє!» (Мр 11,10). Хай наше життя стається могутнім походом в ім'я Господнє, бо за цим криється велике благословення! Пресвята Богородице, ти успішно зберігала слова про твого сина, Ісуса, у своїй душі, немов дорогоцінні перлини, зволь нам мати його ім'я глибоко у нашому серці, нашій душі та в наших устах! Хай святиться ім'я Господнє!

Львів

29.01.2010

www.ugcc.lviv.ua